Cause

Контакти родини

Мама: 063 561 68 82 ( Світлана)

Інформація

ФІО Дикий Максим
Населений пункт Чернігівська обл., Менський р-н, смт. Березне
Рік народження 14.08.1995
Діагноз Гострий мієлобластний лейкоз
Стан дитини З 2014р хворіє на хр. Вірусний Гепатит С, та тромбоз яремних та підключичних вен з двох сторін

Історія

Дикий Максим 14.08.1995р.н., Чернігівська обл., Менський р-н, смт. Березне. В липні 2010 року, (на той час Максиму було 15 років) було встановлений діагноз: «Гострий мієлобластний лейкоз», проходив лікування в Науковому центрі радіаційної медицини АМН України м. Київ. Пройшовши всі блоки хіміо та променевої терапії був виписаний додому, Максим поступив у медичний технікум, де провчився рік, мріяв бути лікарем, але новини, які почула родина всіх шокувала: РЕЦИДИВ (серпень 2013р), це мабуть самий страшний діагноз, які бояться почути діти та батьки. 8 місяців Максим пройшов 5 блоків хіміотерапії, та 25.06.14р на базі ОХМАТДИТа було зроблена перша пересадка кісткового мозку, донором був його рідний брат, чекали 6 місяців, але пішов ріст тільки лейкоцитів, еритроцити та тромбоцити так і не було, тому йому постійно вливали тромбоконцентрат та еритроцитарну масу.

31.10.14 р. була проведена повторна пересадка кісткового мозку, пішов графт еритроцитів, тромбоцитарний графт був відсутній, лише через 8 місяців (червень 2015 рік) почали з’являтися перші тромбоцити, це була маленька, але перемога.
З 2014р хворіє на хр. Вірусний Гепатит С, та тромбоз яремних та підключичних вен з двох сторін.
За весь цей період тільки 200 000 грн було витрачено на обстеження донорів, та приблизно 500 000 грн на ліки, так як він постійно приймає різного роду препарати, і всі вони не дешеві.
Ми всі разом віримо в повноцінне одужання Максима.

Максим планує поступати в інститут на заочну форму за спеціальністю «Біолог», так йому подобається медицина, не дивлячись ні на що. Любить рибалити!!!!

Оновлено 29.12.15
3 тижні тому хлопець приїхав на чергове контрольне обстеження, після якого ми всі і почули страшні слова про рецидив. Це стало справжнім шоком, і, на жаль, потрясіння тривають досі …
Згідно виданим сьогодні висновком головного лікаря з трансплантології управління охорони здоров’я, єдиним дієвим способом лікування Максима в даний час є проведення пересадки стовбурових клітин кісткового мозку від нерідного донора!
Максиму терміново потрібно робити ПХТ (поліхіміотерапія), в кістковому мозку 95% бластів, проводити ТКМ при цьому не можливо. Виявилося, що прийняти хлопця для проведення хіміотерапії в Україні не може ніхто! Причини у всіх об’єктивні: десь немає необхідного обладнання, десь відсутній досвід і фахівці, які дозволяли б проводити таку важку хіміотерапію, а десь Максима не беруть, тому що він не має статусу постраждалого від аварії на Чорнобильській АЕС, або потрібної прописки … «Вам краще пройти хіміотерапію там, де плануєте проходити трансплантацію», — радили в приватному порядку небайдужі лікарі. — «Організм дуже ослаблений, блоки дуже важкі, а там і обладнання є сучасне, і досвід роботи з такими хворими великий».
На жаль, хоча держава і готове поставити Максима в чергу на оплату ТКМ, витрати на проведення хіміотерапії за кордоном повністю лягає на плечі рідних хлопця. На плечі його мами. Єдиний зараз шанс і змогу допомогти дає Республіканський научно–практичний центр дитячої онкології, гематології і онкології в Білорусії, м. Боровляни. Потрібно на перший блок 20 000 доларів, таких блоків 2-4, але перший блок терміново потрібно починати. Скільки у нас є часу в запасі? Ніхто не знає, але нагадуємо, що організм хлопця вже дуже виснажений, а в крові у нього вже дуже високий відсоток бластів, а в Україні він не отримує ніякої терапії, навіть стримуючої. От і виходить, що відповідь на питання, коли Максим зможе почати поїхати в клініку, залежить тільки від нас і від наших зусиль, а, значить, і йдеться допомоги хлопцеві — це наша спільна справа.

Оновлено 04.02.16
Пройшовши перший курс високодозованої хіміотерапії в Білорусії, але поступово стан погіршувався, в останні дні він перебував у важкому стані, в стані медикаментозного сну, на морфіні, з підключеним апаратом штучної вентиляції легенів.
Боровся з усіх сил, бо не звик здаватися. Боровся, і посміхався крізь біль: «Все переживемо!» 01.02 йому стало гірше — прогресували проблеми з легенями, від кількості що вводяться медикаментів відмовляли нирки, розвинулися ускладнення на серце. 02.02.16г о 19:30 за Київським часом боротьба була закінчена.


ФОТО



Інші записи